Микола Білоус
ТІЛЬКИ КОЛІР
24.09-17.10.2015
Вільнюс. Виставковий зал «Тітанікас», Галерея MENO NIŠA
Валіза, 2015, aкріл, полотно, 190×140
На порозі, 2015, aкрил, полотно, 140×96
Новий рік, 2015, aкрил, полотно, 149,5×99
Півострів, 2015, aкрил, полотно, 140×200
Сигарка, 2015, aкрил, полотно, 105,5×139,5
Bітер, 2015, aкрил, полотно, 110×145
Декамерон, 2015, aкрил, полотно, 138,5×199
Привид, 2015, aкрил, полотно, 151×104
Йозеф Бойс, 2015, aкрил, полотно, 185×250
Че з дитиною, 2008, aкрил, полотно, 150×100
Інтер'єр, 2014, aкрил, полотно, 150×100
Ліндберг, 2014, aкрил, полотно, 100х150×
Сніданок, 2014, aкрил, полотно, 93×140
Вдома, 2014, aкрил, полотно, 93×140
Тазик, 2013, полотно, акрил, 141×200

Микола Білоус
ТІЛЬКИ КОЛІР
24.09-17.10.2015
Вільнюс

Виставковий зал «Тітанікас»,
muziejus@vda.lt
Галерея MENO NIŠA

Микола Білоус винайшов новий метод гармонізації кольорів шляхом інверсії. Однак інверсія, зміна кольорів, відбувається за певними законами. Перший – використання «базового тону» (суміш трьох основних кольорів – червоного, синього, та жовтого), другий – нанесення тонким шаром відкритих кольорів за принципом компліментарності – зв’язку основного та додаткового кольорів, що є протилежними. Ці закони були розроблені теоретиками школи Баухауз.

При цьому Білоус пише базовий тон як тінь, а кольори – як світло. Працює відкритими кольорами. Чорний колір є тільки повітрям, повністю виключеним із основної композиції. Таке враження, нібито фігури героїв яскраво освітлені вночі, або – стан театральної сцени, де фон занурений у темряву. Сюжет картини для митця є вторинним, порівняно з кольоровим рішенням. Відбувається поєднання відкритих кольорів без відтінків.

Суміщення рельєфу й плакатності, на думку автора, об’єднує два простори – скульптурний та оптичний, тобто роботи одночасно пласкі та об’ємні. Це формальне рішення є абсолютно оригінальним та має дещо інакший семантичний ряд, ніж сюжетна лінія самого полотна. Масив та розташування кольорів має ключове значення.

Микола Білоус – пост-медіальний митець, він часто в живописі повертає кадри з кінофільмів, які позичали оператори у класиків живопису. Проект «ТІЛЬКИ КОЛІР» поєднує роботи різних років та проектів, однак вісім робіт було створено спеціально для показу литовської публіки.

О. Щелущенко

 

Український митець Микола Білоус у своєму живописі перетворює документальні фотографії чи кадри кінофільмів. Ці позичені реальні або вигадані сцени - ретельно перероблені митцем. Автор завжди покладається на кольори, щоб засвоїти мізансцени з людськими фігурами, розташованими предметами, пейзажами чи декораціями інтер’єрів. Кожен мотив - перероблений за допомоги неприродно яскравих кольорів. Наче під час битви, на полюванні чи у природі, приховане розмаїття кольорів виконує певні функції. Дія на «екрані полотна» - наче замаскована гра й мерехтіння яскравих кольорових плям або тіней.
 
Назви витворів, такі як На порозі, Півострів, Новий Рік, Привид чи Сніданок, слугують натяком без підказки до повного сприйняття сюжету. На перший погляд, роботи Білоуса – сповнені насолодою життя. Яскраві декоративні композиції кольорів та звучні ритми захоплюють увагу глядачів. Однак, перше враження швидко зникає. Якщо подивитись уважніше, абстрактні композиції перетворюються на багатофігурні, разом із тим насолода швидко заміщується неспокоєм.
 
У власному живописі, Білоус звертається до західного поп-арту та його іронічних інтерпретацій у російському чи українському соціалістичному поп-арті. З іншого боку, оптимізм американських поп-артистів і сарказм співвітчизників є чужорідні для Білоуса. Порівняно з ними, він – радше меланхолійний. На мистецтво Білоуса доволі сильно вплинуло мистецтво його покоління, що займалося пост-медіальними враженнями. Незважаючи на це, він винайшов індивідуальний шлях. 
        
Балансування Білоуса між абстракцією та візуальним мистецтвом, а також використання вторинної реальності, доводить концептуальність характеру. Одночасно, митець приділяє рівнозначну увагу обставинам його робіт. Український митець відхиляє силу образів, маскуючи їх камуфляжем кольорів, допоки вони врешті решт не стають безсенсовими. Він віртуозно грає з композиціями яскравих відкритих кольорів та стриманих матових, переконливо використовуючи ефекти світла.
 
Автор назвав свою виставку ТІЛЬКИ КОЛІР. Хоча, як спонука до дискусії, я би радше назвала її ТІЛЬКИ КОЛІР?.
 
Проф. Рамінта Юрєнайте.