Миколи Білоус
ЦИТАТИ
18.02 - 18.03.2012
Куратор: Оксана Баршинова
НАЦІОНАЛЬНИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ УКРАЇНИ,
за адресою: м.Київ, вул. М. Грушевського, 6
тел.: +380 (44) 278 74 54
www.namu.kiev.ua

Сучасні «ЦИТАТИ» на українських класиків

«ЦИТАТИ» - це репліки майстра на твори відомих українських класиків, які є у постійній експозиції музею. Образи, які запозичує Білоус, актуалізуються та втрачають свою ауру відсторонених від сучасності носіїв вічності. Серед обраних ним – Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Іван-Валентин Задорожний, Сергій Світославський, народна картина «Козак Мамай», скульптура «Самсон», Микола Пимоненко, Олександр Мурашко та інші класики. Після перегляду живопису Миколи Білоуса відвідувачі можуть побачити експозицію музею й знайти ці класичні твори.

Микола Білоус вважає, що цитати допоможуть заново прочитати національну мистецьку спадщину й зв’язати традицію й сучасність.Виставка «Цитати» пройде у рамках ініційованої у 2009 році Національним художнім музеєм співпраці з сучасними художниками та промоції українського актуального мистецтва у традиційному музеї.

Куратор проекту – завідуюча відділом мистецтва XX-XXI століття Національного художнього музею України Оксана Баршинова зазначає, що існує така думка, мовляв, сучасне мистецтво відірвано й стоїть окремо само по собі. «Але я вважаю, що це не так. Актуальне мистецтво дуже поєднано з минулим і є органічним етапом розвитку традиції українського мистецтва в цілому», – підкреслює пані Баршинова.

Виставка відбудеться за сприяння мецената проекту «OTP Bank». Одну з «ЦИТАТ» Миколи Білоуса банк подарує Національному художньому музею України.

___________________________________________________________________________________________________

Виставка Миколи Білоуса «Цитати» проходить у рамках ініційованої Національним художнім музеєм України співпраці з сучасними художниками та промоції українського актуального мистецтва у традиційному музеї. У фокусі нашої уваги – зіткнення усталеної традиції та творчого бачення сьогодення, що створює лінії напруги між різними періодами вітчизняного мистецтва.

Ідея проекту Миколи Білоуса «Цитати» виникла завдяки специфічній зацікавленості саме цього художника у безкінечній циркуляції образів у полі культури. У цьому відношенні особливо благодатним ґрунтом є колекція Національного художнього музею України, де твори українських митців ХУІІІ – ХХ століть дозволяють розкрити фундаментальний принцип культури – спадковість та безперервність традиції за рахунок інтерпретації спадщини попередників.

Микола Білоус віднайшов своєрідну художню мову, що стала результатом роздумів з приводу можливих перспектив актуального мистецтва. Його попередні проекти були пов’язані з високою класикою кінематографа – як художнього, так і документального («Людина з кіноапаратом», 2008, «Як починалося місто», 2009, «Нестерпна легкість буття», 2010, та ін., всі – в галереї ЦЕХ). Звернення до кінематографа, зумовлене прагненням опертися на певний прообраз, органічно привело до серійності, живописної «розкадровки», позбавленої, проте, будь-якої розповідності. Відправною точкою живопису Миколи Білоуса стало аналітичне прагнення до використання та переосмислення вже знайденої у кінокадрі композиції та характеру освітлення, виявлення найбільш узагальнених форм з можливістю їхнього наступного абстрагування. Причому, завданням своїм він бачив досягнення яскравого, плакатно лаконічного образу, який не спрощує, а активізує першообраз.

Працюючи над проектом «Цитати», Білоус застосовує віднайдену ним манеру для зняття індивідуальності окремих майстрів і надання вибудoваному ним ряду творів характеру однотипного «фільму». Актуальний живопис постає як трансляція ідей із застосуванням живописних технологій, технічний засіб, подібний до фотоапарату чи відеокамери, що диктує свої правила та технічні параметри. Білоус володіє універсальним прийомом, що є засобом фільтрації потужного потоку образів, якими в даному випадку виступають шедеври із музейної збірки, вивільняє зображення від інформаційних «шумів», виділяє головне, розраховане на миттєве сприйняття. Таким шляхом свого часу прямував улюблений художник Білоуса Рой Ліхтенштейн, зірка поп-арту, який в зрілі роки перейшов до освоєння у своїй «коміксній» манері класики історії світового мистецтва. Ліхтенштейн стверджував, що, копіюючи полотна майстрів модернізму, він руйнує їх і так «вивільняє своє мистецтво». Образи, які запозичує Білоус з експозиції Національного художнього музею, втрачають свою ауру відсторонених від сучасності носіїв вічності. Серед обраних ним – Федір Кричевський, Анатоль Петрицький, Іван-Валентин Задорожний, Сергій Світославський, народна картина «Козак Мамай», скульптура «Самсон», Микола Пимоненко, Олександр Мурашко та інші класики. Ключем до розуміння проекту є робота Галини Бородай «Пам’яті Олексія Венеціанова», у якій безпосередня цитата з твору російського художника першої половини ХІХ століття розчиняється в медитативній тиші седнівського пейзажу, де автопортрет включено до зображення, де немає чіткої межі між сучасним і давно минулим.

Микола Білоус отримав фундаментальну академічну освіту, стажувався в Європі, викладав фахові художні дисципліни в профільному виші, і вироблення власної художньої мови є підсумком його роздумів над долею живопису в ХХ столітті. Тому до участі в проекті залучено молодих мистецтвознавців, студентів 5 курсу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, з висловлювань яких склалася «паралельна лінія» проекту – текстові рефлексії на візуальні цитати Білоуса.

Виставка Миколи Білоуса «Цитати» заторкує надзвичайно актуальні для сьогоднішньої української культури проблеми новогопрочитання національної мистецької спадщини, вибудовування зв’язків між традицією та сучасністю. Актуальний живопис, незважаючи на спрощення, розрахунок на цілісне миттєве сприйняття, яскравий колорит відсилає до найважливішої, первинної функції мистецтва, важливої в усі часи його розвитку, – змусити розглядати, вглядатися, концентруватися, а значить, перебувати в полі дії справжнього художнього переживання.

Оксана Баршинова,
куратор проекту

___________________________________________________________________________________________________

У рамках підготовки проекту «Цитати» для студентів-п'ятикурсників факультету теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури було організовано зустріч з Миколою Білоусом. Результатом бесіди з художником стали невеликі тексти, у яких відбилося бачення молодими фахівцями творчості Білоуса та його місця в сучасному українському мистецтві. Уривки з них ми наводимо нижче. 

Роботи Миколи Білоуса аскетичні, від них віє відчуженням. Полотна не апелюють до почуттів глядачів, не вимагають їхнього емоційного відгуку, вони живуть кольоровими об’ємними формами у своїх площинах, не прагнучи їх покинути, повністю заповнюючи їх. Аскетизм простежується і у виборі автором колірної палітри. Білоус використовує базові, основні кольори, які, безумовно, виконують свою функцію: передають живе, вібруюче страждання, пристрасть, відчай, екзальтацію, порив, але в лаконічній формі викладу.
Микола Білоус – відлюдник, сучасний Гоген, котрий одного разу вирішив поставити на карту все перед невідомістю, вибором нового шляху. Він невпевнений, він сумнівається, але йде власним шляхом. І результати не змушують себе чекати: мистецтво Білоуса стоїть осторонь, не співставлене і не порівняне з творчістю будь-кого з українських сучасних художників, не вписується в заумно-безглузді проекти кураторів.

Кристина Замостянова

Розглядаючи роботи Миколи Білоуса, ми начебто бачимо перед собою стоп-кадри з фільмів. Він застосовує фрагментарну композицію, надаючи глядачу вирваний з життя момент. При спогляданні робіт в тому чи іншому порядку в нашій уяві вимальовується певна цілісна картина, такий собі міні-фільм (або ж - сторінки коміксів), створений уявою та спостереженнями художника і трактований кожним по-своєму, у відповідності до власного досвіду.

Юлія Пилипчук

Любов Миколи Білоуса до кінематографа закладено в душу його полотен. Якщо роботи вишикувати в одну лінію, то можна побачити певне живописне «кіно», яке має початок, розвиток і логічне завершення. 
Художник є режисером і оператором. Декораціями для його нового виду кіно є яскравий колір, подекуди експресивна подача та імпульси локальних плям, що також передають настрій, - як дощ чи сонце. В сучасному світі віртуальних технологій автор дає можливість побачити нас збоку, як ми псевдовідчуваємо один одного, але це відбувається не в реальному часі тет-а-тет, а через екран чи полотно, як в даному випадку.

Аліна Воронко

Картини М.Білоуса – це рефлексія поп-арту, переосмислення цих методів у зв’язку з власними творчими пошуками.
У роботах присутній певний елемент абстракції: вiдокремлення найголовніших об’єктів, образів, предметів, їх узагальнення, - без часу і конкретного простору. Цей ефект посилює нейтральний чорний фон. 
Можна зауважити, що Микола Білоус знайшов свою власну  реальність, автентичну і усталену, хоча спосіб самовираження і технічний метод усіх серій картин залишається незмінним і однаковим, без різноманітності.

Заплешна Юлія

Микола Білоус – художник з непростою долею і нелегким шляхом до пізнання себе. Він не знайшов свою художню мову, а дійшов її. Основними для нього є не виражальні засоби чи підходи до зображання, а переживання кожної картини, не позначеної особистісними асоціаціями чи наголосом на сюжеті. 
Форму він вибудовує основними і кількома додатковими спектральними кольорами на чорному тлі. Таким чином зображення сприймається одночасно площинним (завдяки чистоті кольору) і об’ємним (чорний висуває решту кольорів наперед).
В образах Білоуса – постмодерністична цитатність на класиків. Наступним кроком є цитатність на цитати.

Марія Кабак

Плакатність творів художника виводить його образи на рівень знаковості, а знаки розчиняються у ефемерності буття кінематографу. Все відбувається всередині картини, діалог з глядачем відсутній, колір практично зникає, лишається його фантом, як пам’ять про буття. Чорний — повітря, але й пустота водночас… а може не пустота, а космос, у якому є все, усі кольори палітри? Однак, не з чорного, а з зеленувато-брутального проступають форми, створені обмеженою палітрою вибраних художником кольорів. Мазки широкі, сміливі й водночас вони тануть, зникаючи один в одному, не змішуючи кольорів у полотні. Тіней немає, півтони відсутні, картина вирішена локально, навіть дещо грубувато, підкреслюючи площинність зображення.

Світлана Яценко

Микола Білоус насичує свої твори змістовністю завдяки кольору та формі, а не наративності, сюжетності.
Його творчий метод сприяє виявленню індивідуальної гами, унікальної, як відбитки пальців, як риси кожного індивідууму. Вона відіграє першорядну роль у самоусвідомленні його не тільки як художника, а й як особистості в цілому.
Основним колористичним прийомом художника є інверсія кольору. Він використовує контраст кольорових співставлень, який наочно виражений у взаємодії граничної насиченості локальних кольорів. Цей прийом дозволяє відділити передній план картини від заднього, змушує розглядати картину в заданій художником послідовності.

Ольга Піша

Микола Білоус бачить роль художника як своєрідного посередника, завданням якого є сприйняття та передача інформації.
Варто зазначити, що своєрідний та легко впізнаваний стиль художника ґрунтується на об’єднанні рельєфного та площинного. У своїх роботах Микола Білоус активно працює локальними кольорами, застосовує чорний, який «виштовхує» на поверхню інші кольори, що надає роботам внутрішній рух, життєву силу.
Основна ідея робіт Білоуса полягає в тому, щоб показати та поєднати між собою об’єм та колір. При застосуванні такого формального рішення сюжет картини втрачає своє першорядне значення, даючи глядачу можливість безпосереднього сприйняття роботи.

Дар’я Кабанець

PHOTOREPORT