Серія «Гопак» представляє 15 об’єктів з металу, що символізують традиційні поняття української культури. Козак, трембіта, мазанка, шабля, сонях – це тільки деякі з об’єктів-символів, які побачать на виставці глядачі. Утім не варто очікувати звичних зображень: рефлексія автора спрямована на переосмислення народних архетипів і трансформацію їх в абсолютно неочікувані образи, що нашаруванням сенсів спонукатимуть аудиторію до нових прочитань.

Ярослав Деркач народився 1977 року в Донецьку, згодом переїхав у Луганськ. Його становлення як художника припало на кінець 1990-х – початок 2000-х років. Мислення й інтереси митця були далекі від культури, загальноприйнятої в тодішньому часі та просторі, – зокрема, від проросійської ідеології та брутальної реальності індустріального міста. За словами Ярослава, який виріс та сформувався в родині україномовних педагогів, українською мовою в місті тоді майже ніхто не спілкувався, а під час Помаранчевої революції можна було зазнати неприємностей навіть за одяг відповідного кольору.

Ярослав, випускник філологічного факультету Луганського державного педагогічного університету ім. Шевченка, в Луганську працював викладачем української мови та літератури в одній з місцевих шкіл. Паралельно з тим розвивався як художник: почав з фігуративного живопису, потім перейшов до концептуального мистецтва і зрештою став працювати зі скульптурою та об’єктами з металу. Його творчості завжди були притаманні проукраїнські наративи, а перші виставки проходили, за словами художника, в бібліотеках і нічних клубах – головних осередках тодішньої «живої» культури, які становили альтернативу «офіційній» галереї Спілки художників.
«Коли я тільки почав влаштовувати перші виставки в Луганську, наприкінці 1990-х – на початку 2000-х років, я принципово підписував свої роботи українською та англійською мовами, – розповідає художник. – Російської на моїх роботах не було – адже хотілося вписати Україну у світ, в інший контекст. Не той, що нам нав’язували – десятиліттями та століттями».
Цього року Ярослав Деркач представляє проєкт «Гопак», над яким працював понад рік. «Гопак» стає логічним продовженням звичної практики митця – і ця практика сьогодні як ніколи співзвучна з питаннями культурної ідентичності.

Серед робіт проєкту – булава і тризуб, символи доби українського бароко. Саме тоді формувалась українська ментальність, набувала розквіту культура. Іншому обʼєкту, сталевому «прапорові» надано антропоморфну форму – так він стає не предметом, а персоною, набуваючи нових якостей і сенсів.

Народний танок гопак, на думку Деркача, випромінює карколомну енергію нації, нестримність і яскравість української культури. Гопак автор зобразив у формі якоря – ілюструючи відомий чоловічий стрибок у танці. Але якір може бути й символом коріння, укорінених традицій і звичаїв, осілості народу на своїй землі. Кожну роботу можна трактувати буквально, а можна зчитувати сенси шар за шаром, скільки дозволить фантазія та ерудиція. У цій безкінечній грі вгадування помітне іскристе почуття гумору автора.

Такі дзвінкі архетипічні поняття художник втілює в мінімалістичний та суворий спосіб – у легкому чорному металі. На експозиції ці обʼєкти можуть видаватися дивовижно графічними – наче виконані вугіллям на білому папері. Роботи є легкими і водночас сповненими духу незламності – так автор вкотре доводить багатогранність їхнього значення.

«Я працюю з металом понад сім років і прийшов до того, що мені цікавий метал, який не відповідає своїм типовим характеристикам, як-от брутальність, стійкість і важкість, – міркує Ярослав Деркач. – Мені хочеться показати його в зовсім іншому вимірі, коли він набуває прозорості, вишуканості. Це якраз помітно у проєкті “Гопак”».

«Навіщо мені ця лаконічність? – продовжує художник. – Тому що сучасний світ перенасичений візуальними образами. Окей, ти можеш додати ще щось до цього хаосу, чи навпаки – геть позбавитися зайвого. Мені цей варіант ближче. Я зрозумів, що найпростіші речі є найскладнішими. Коли ти позбуваєшся форми, гри кольорів, складної композиції, твої об’єкти стають простішими й асоціативними, що дуже важливо для мене. Коли ти дивишся на просту річ, у тебе виникає більшість асоціацій. Прості символи дають більше можливостей для рефлексій глядача».

Понад 16 років Ярослав Деркач є резидентом київської галереї ЦЕХ. За цей час художник реалізував у галерейному просторі вісім персональних проєктів, які демонструють його творчий розвиток: від живописних серій «Луганськтепловоз» (2007) та «Блим Art» (2009) до серій з об’єктами й артефактами («Необ’єктивні об’єкти» (2019).

«Ярослав Деркач –це митець, який за 16 років нашої спільної роботи виріс із живописної практики до концептуальної, складної та технологічної, – розповідає засновник галереї ЦЕХ Олександр Щелущенко. – Цей квантовий стрибок для мене дуже показовий і обнадійливий, адже демонструє, як саме митець може зростати у просторі, що мотивує його та підтримує. Новий проєкт Ярослава Деркача «Гопак» -– про символи, знаки й актуальні коди сьогодення, поміркувати про які пропонує художник. Я пишаюся тим, що можу допомогти митцеві розкритися і піднятися на новий рівень».